Дуже скептичний, іронічний, авантюрний або, навпаки, ідеалістично-наївний. Це все про книжку настроїв Андрія Любки «КАРБІД».

Протягом читання настрій змінюється раптово і стрімко.

Перша половина — це гумор, іронія, сарказм. Тут можна багато сміятися, навіть якщо розумієш, що причина того сміху — зовсім несмішна. Але власне сміхом та почуттям гумору людина споконвіків рятувала свою психіку від краху. Намагалась, якщо вже не оптимістично, то хоча б з гумором сприймати труднощі чи навіть жахіття свого буття.

Місце дії — Закарпаття, рай для контрабандистів. Не може не вражати безмежність людської фантазії, коли йдеться про пошуки нових джерел прибутку чи шляхів збуту товару.

Цікаві імена-клички у героїв твору:

— Геній Карпат — контрабандист, хто знає найкращі шляхи через Карпати мимо офіційних кордонів для перенесення нелегального товару чи переведення самих нелегалів;

— Ікар —  контрабандист, який «повітряним шляхом» намагається переправляти контрабанду;

— Тис — від назви річки Тиса, вчитель історії, наївний патріот, який хотів «євроінтегрувати» усіх закарпатців та українців у Європу через таємний тунель єдності, який пролягав би цього разу — під землею, під офіційним кордоном. Ідея з підземним тунелем виникла після спроби українізації краян в стані сп’яніння. Тисом себе називає сам герой. У місті ж вчителя знають під кличкою Карбід. Звідси і назва роману. Той, хто уявляв себе Тисом, насправді був просто Карбідом.

Читач знайомиться в романі і з «політичною елітою» маленького містечка на Закарпатті. І про неї теж автор розповідає з особливим гумором (чи просто насмішкою). І це справді смішно. Смішно, коли мером стає неофіційний  сторож міських туалетів, що розпочав свій перший бізнес з продажу туалетного паперу у тому ж туалеті. І при тому пафосно розповідав про своє бажання рівних прав для кожного, коли йшлося про «пайок» паперу для одного походу в туалет. І  люди повірили його словам, його бажанню надати кожному містянину рівні права. І так обрали мером міста. З іншого боку — це не просто сумно, це жахає.

Книжка захоплює, читати хочеться далі і далі.

Моторошно стає десь у середині роману. Коли бачиш не романтизацію кондрабандистького життя, а зворотній бік медалі. Коли йдеться вже не про людський добробут чи здоров’я, а про людські життя. Коли звичайні контрабандисти стають месниками смерті заради власних «бізнес»-інтересів.

Це дуже цікава книжка, вона дуже правдиво відображає і викриває український менталітет з його красивими і не дуже сторонами. Це книжка, яка допомагає побачити себе як українця чи українку, представника  свого народу, з іншої перспективи.

«Сміх лікує, і часом добре глянути на себе збоку, щоб у майбутньому виправитися» (Андрій Любка).

#bibliohub #центральнаміськабібліотеказапоріжжя 
#Запоріжжя #книга #зустріч #читатимодно #будьвтренді

Оставить комментарий