12.03.2020

В бібліотеках для дорослого населення вшановують Великого Кобзаря.

До Центральної бібліотеки завітала Anastasya Kondryko разом зі студентами факультету журналістики кафедри «Видавнича справа і редагування». Бібліотекарі разом з відвідувачами: розвінчували культ Кобзаря — бронзовий, кам’яний, вишитий, забалаканий, який призвів до того, що більшість відноситься упереджено та байдужо. Молодь дізналася про маловідомі факти з життя талановитого Т.Шевченка :

— Тарас Григорович вільно спілкувався французькою, польською мовами.

— Не міг існувати без музики: слухав Гайдна, Бетховена, Шопена, Россіні, Моцарта, який був для нього ідеалом гармонії, що свідчить про високий рівень розвитку його особистості. Поєднали минуле та сучасне, поглянули на постать Шевченка крізь віки …

Відомі сучасні музиканти не оминають геніальну постать Т.Г. Шевченка. Це і Ірина Білик, Андрій Скрябін, Сергій Фоменко, гурти «Мандри», «Піккардійська терція», «Тартак», «Кому вниз», «Бандурбенд», «Мертв півень», «Kozak System», «Хочу ще» тощо. Майбутні журналісти слухали Шевченка «по-новому».

Гурт Кузьми Скрябіна на одноіменний вірш Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду…», який є зразком меди­тації — настрій, мотив, ритмі­ка, налаштовує на роздуми про сенс людського буття… «Піккардійська Терція» «Ой по горі роман цвіте» 1859р. Вірш написаний під час останньої подорожі Шевченка на Україну. Присвячений Черненко Федору Івановичу, петербурзька квартира якого була центром літературних зібрань української громади у 50-х — на початку 60-х років. Після смерті поета бібліотеку зберігав саме Черненко Ф.І.

«Думи мої, думи» гурту «Мандри» — реггі-композиція за мотивами живопису, малюнків, графіки і рукописів Тараса Григоровича.

У читальному залі бібліотеки-філії №1 для дорослого населення представлена виставка однієї книги-ювіляра «З Кобзаревим словом», що присвячена 180-річчю з часу виходу першого видання збірки Т.Г.Шевченка «Кобзар».
«Кобза́р» — назва збірки поетичних творів Т.Г.Шевченка. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка. Зворот першого аркуша книжки був прикрашений офортом за малюнком В.Штернберґа ”Кобзар із поводирем”. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря (народного співака), який і дав назву збірці. ”Кобзар” надрукували ярижкою (абетка) на цигарковому папері.
Після видання цієї збірки й самого Т.Шевченка почали називати кобзарем. І навіть він сам деякі свої повісті почав підписувати «Кобзарь Дармограй».
Після арешту Т.Шевченка в 1847 році «Кобзар» був заборонений в Російській Імперії і вилучався як з бібліотек та книгосховищ, так і у окремих громадян, що зробило це видання рідкісним ще за життя поета. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т.Шевченка 1840 року.

Один з них (114 стор.) зберігається у Національній бібліотеці України імені Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С.Бандери (Лондон — Велика Британія) та в бібліотеці Гарвардського університету (США).

Працівники бібліотеки-філії №13 провели для учнів середніх класів ЗОШ № 85 урок «Він буде жити вічно». Особливу увагу було приділено перебуванню Т. Г. Шевченка на Запоріжжі. Бібліотекарі ознайомили учнів з книгою П. Ребра «Т. Шевченко і Запоріжжя» та розповіли про пам`ятні місця, де побував Шевченко, відвідуючи Вольницю запорізьких козаків. Під час заходу учні приймали активну участь у літературній вікторині «Ми не забудемо тебе, Тарасе!» та декламували свої улюблені вірші з «Кобзаря.

Бібліотека-філія № 14 продовжила розмову про Тарас Григоровича на «Культурологічному хронографі». У чому криється феномен великого поета, чому його слово завжди актуальне, завжди повчальне, завжди пророче? «Без Нього… хто знає, що було б з нами!», — написав колись Богдан Лепкий про Шевченка.